Голові профкому

Законодавча ініціатива про поширення колдоговору на членів профспілки

Центральний Комітет Профспілки працівників освіти і науки України розглянув законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дії колективних договорів» (реєстр. № 3204) та пропонує СПО об’єднань профспілок наступне.

Пропонуємо підтримати внесення змін в статтю 18 Кодексу законів про працю України та статтю 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» щодо поширення положення колективного договору на працівників підприємства, установи, організації, які є членами професійної спілки, що є стороною колективного договору і є обов’язковими для сторін колективного договору.

Про необхідність внесення таких змін до законодавства Профспілка працівників освіти і науки України неодноразово протягом останніх років зверталася до Федерації профспілок України та СПО об’єднань профспілок.

Вважаємо, що такі зміни відповідають законодавству України, міжнародним правовим нормам та сприятимуть мотивації профспілкового членства та зміцненню профспілкового руху в Україні.

Так, статтею 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності» зазначено, що профспілки, їх об’єднання ведуть колективні переговори, укладають колективні договори, генеральну, галузеві (міжгалузеві), територіальні угоди від імені працівників у порядку, встановленому законом.

Колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів – представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони (стаття 3 Закону України «Про колективні договори і угоди»).

Нормами Закону України «Про соціальний діалог в Україні» стороною соціального діалогу на всіх рівнях визначено профспілкову сторону, зусиллям та наполегливою роботою виборних органів якої стає можливим укладення колективних договорів, забезпечення діяльності яких здійснюється за рахунок профспілкових внесків членів профспілки.

Водночас законодавством України передбачено поширення норм колективного договору на всіх працівників незалежно від членства в профспілці. Така норма є дискримінаційною по відношенню до тих працівників, які є членами профспілки, оскільки вони особистими коштами фінансують профспілкову організацію, яка представляє загальні інтереси з підготовки та укладення колективного договору всіх працівників.

Нормами міжнародного законодавства, а саме: Конвенції МОП № 87 «Про свободу асоціації і захист права на організацію», Конвенції МОП № 98 «Про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів», Конвенції МОП № 154 «Про сприяння колективним переговорам», Рекомендації МОП № 91 «Про колективні договори» від 29 червня 1951 р., Рекомендації МОП № 163 «Про сприяння колективним переговорам» від 19 червня 1981 р., зокрема, пропонується органам державної влади утримуватися від усякого втручання, що обмежує право самостійної діяльності організацій підприємців і представників працівників.

Крім того, Рекомендація МОП № 91 «Про колективні договори» передбачає (п. 4) встановлює, що положення колективного договору повинні поширюватися на всіх працюючих відповідних категорій, які працюють на охоплюваних колективним договором підприємствах, якщо в ньому не передбачається іншого.

Трудове законодавство ряду країн також передбачає механізм поширення умов колективного договору не на всіх працівників, а лише на членів профспілки (Німеччина, Швейцарія, Туреччина, Литва, Болгарія, Казахстан).

Разом з тим, Профспілка не підтримує пропозиції щодо внесення змін до статті 12 Кодексу законів про працю України та статті 3 Закону України «Про колективні договори і угоди», якими пропонується змінити механізм приєднання до колективних договорів новостворених професійних спілок.

Проектом передбачається, що після створення спільного представницького органу (або об’єднаного представницького органу) профспілка (первинна профспілкова організація, первинна профспілка) можуть приєднатись до нього шляхом надсилання відповідного повідомлення роботодавцю та профспілкам, що входять у спільний представницький орган (об’єднаний представницький орган).

При цьому, вказується, що в разі ухилення членів спільного представницького органу від включення профспілки до спільного представницького органу призупиняється право цього органу на ведення колективних переговорів.

З моменту такого повідомлення ця профспілка набуває прав, гарантій та обов’язків сторони колективного договору та його дія поширюється на працівників, які є членами цієї профспілки.

Вважаємо, що така норма призведе до руйнації механізму створення спільного представницького органу профспілок для укладення колективного договору, порушення принципу добровільності діяльності профспілок та створенню передумов для створення «фейкових» профспілок з метою перешкоджання укладенню та виконанню положень колективного договору в установах та закладах освіти.

Статтею 4 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не можуть бути спрямовані на обмеження прав і гарантій діяльності профспілок, передбачених Конституцією України та цим Законом.

Відповідно до статті 14 Закону Профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів, які приймаються виборними органами відповідного рівня та зокрема повинні містити: територіальну, галузеву або фахову сферу діяльності; організаційну структуру профспілки, повноваження її організацій, виборних органів, порядок формування їх складу.

Участь у колективних переговорах з укладення угод беруть репрезентативні на відповідному рівні профспілки, їх організації та об’єднання. Професійні спілки, їх організації та об’єднання, що не відповідають критеріям репрезентативності, визначеним Законом України «Про соціальний діалог в Україні», за рішенням своїх виборних органів можуть надавати повноваження репрезентативним організаціям та об’єднанням відповідного рівня (за згодою) для представлення своїх інтересів під час укладення угод. 

Кількість представників репрезентативних профспілок, їх організацій, об’єднань для ведення колективних переговорів з укладення угод від імені працівників на національному, галузевому і територіальному рівні визначається пропорційно до кількості членів профспілок, яких вони об’єднують та інтереси яких представляють згідно з повноваженнями, наданими їм профспілками, їх організаціями, об’єднаннями, що не відповідають критеріям репрезентативності.

Відповідно до статті 38 Закону повноваження щодо укладання та контролю за виконанням колективного договору, звітування про його виконання на загальних зборах трудового колективу, надані виборному органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації.

Юридичний відділ ЦК Профспілки

Особливості оплати праці педагогічних та інших працівників закладів освіти в умовах карантину

https://pon.org.ua/uploads/posts/2020-03/thumbs/1585128294_81946-1.jpg

Заробітна плата вчителям, викладачам, які працюють у декількох школах чи інших закладах освіти, а це може бути робота й за сумісництвом, якщо сумарне тижневе навантаження у цих закладах перевищує 18 годин (720 годин на рік), під час оголошеного карантину виплачується у розмірі, визначеному за тарифікацією, незалежно від того, за якими формами організовано роботу цих вчителів, викладачів (на віддаленому доступі, дистанційно, за гнучким графіком тощо).

Відповідно до пункту 68 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102, місячна заробітна плата педагогічних працівників визначається шляхом множення ставки заробітної плати на їх фактичне навантаження на тиждень і ділення цього добутку на встановлену норму годин на тиждень. Встановлена при тарифікації заробітна плата виплачується щомісячно незалежно від кількості тижнів і робочих днів у різні місяці року. 

Згідно з пунктом 77 Інструкції № 102 у випадку, коли в окремі дні (місяці) заняття не проводяться з незалежних від учителя (викладача) причин (епідемії) оплата здійснюється з розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, за умови, що вчитель (викладач) виконує іншу організаційно-педагогічну роботу.

При відсутності такої роботи час простою оплачується в порядку і розмірах, визначених Кодексом законів про працю України.

Відповідно до частини першої статті 113 Кодексу законів про працю України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки, встановленого працівникові розряду (окладу).

Пунктом 8.3.3 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки цю норму  конкретизовано, а саме передбачено здійснення оплати простою працівникам, включаючи непедагогічних, не з їх вини, в розмірі середньої заробітної плати, але не менше тарифної ставки (посадового окладу).

Цим пунктом Угоди також передбачено забезпечення оплати праці всіх інших педагогічних працівників (вихователів, вихователів-методистів, педагогів-організаторів, практичних психологів, соціальних педагогів, керівників гуртків, музичних керівників тощо) закладів освіти у випадках епідемії з розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, з дотриманням умов законодавства.

До непедагогічних працівників відносяться всі працівники, посади яких не входять до Переліку педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, зокрема бібліотекари, медичні працівники, бухгалтери, інші спеціалісти, фахівці, технічні службовці, а також працівники, які працюють на посадах кухарів, машиністів з прання білизни, прибиральників, двірників, сторожів та інших робітничих посадах.

У застосуванні пункту 8.3.3 Галузевої угоди до непедагогічних працівників слід відносити також науково-педагогічних, наукових та інших працівників закладів вищої та післядипломної освіти.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» та пункту 1.4 Галузевої угоди положення угоди діють безпосередньо та є обов’язковими для включення до колективних договорів.

Стосовно працівників, які виконують педагогічну роботу в обсязі до 240 годин на рік з погодинною оплатою праці, зокрема методистів методичних установ, то у випадках коли вони виконують свою роботу в умовах віддаленого доступу чи за якоюсь іншою формою, то за цю роботу виплачується заробітна плата відповідно до укладеного трудового договору. Згідно з пунктом 3 Переліку робіт, які не є сумісництвом, затвердженого наказом Мінфіну, Мінпраці, Мінюсту № 43 від 28.06.1993 р., педагогічна робота в обсязі до 240 годин на рік (це 6-7 годин на тиждень) з погодинною оплатою праці, не вважається сумісництвом.

Виконання цієї педагогічної роботи в школі, або в іншому закладі освіти також має оплачуватися на загальних підставах.

Якщо ж заклад освіти чи установа під час карантину не працює, тобто перебуває у простої, тоді за нормами статті 113 Кодексу законів про працю України за працівниками зберігається заробіток.

Такий заробіток має зберігатися на всіх місцях роботи, бо будь-яких обмежень щодо залежності трудових відносин від місця роботи статтею113 не встановлено.

Відповідно до пункту 5 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом № 43, оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу. Одержана за роботу за сумісництвом заробітна плата при підрахунку середнього заробітку на основній роботі не враховується, крім випадків, передбачених пунктом 10 цього положення.

Згідно з пунктом 10 Положення заробітна плата на всіх місцях роботи враховується при обчисленні середнього заробітку: вчителям та викладачам, які працюють у декількох закладах освіти, педагогічним працівникам закладів дошкільної, позашкільної освіти та інших закладів (як в одному, так і в декількох); медичним працівникам дитячих будинків, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, а також для дітей, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку, закладів дошкільної освіти. 

Середня заробітна плата для її збереження працівникам на час простою зокрема й тим, які працюють за сумісництвом, визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Пунктом 1 Загальних положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, перелік випадів, для яких обчислюється середня заробітна плати, є невичерпним.

Управління соціально-економічного захисту ЦК Профспілки

Ще раз про заробітну плату вчителів, викладачів, керівників гуртків – сумісників

https://pon.org.ua/uploads/posts/2020-03/thumbs/1585040419_k46de-min.jpg

Відповідно до пункту 68 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102, оплата праці педагогічних працівників здійснюється за тарифікацією.  

Погодинна оплата праці педагогічних працівників провадиться лише у випадках заміни тимчасово відсутніх інших педагогічних працівників, якщо така заміна тривала менше двох місяців,  а понад цей термін – за тарифікацією з першого дня заміни (пункт 73 Інструкції).

У спільному листі Міністерства освіти і науки України № 1/9-162 та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України № 02-5/202 від 17.03.2020 «Про умови та оплату праці працівників закладів освіти і науки в умовах карантину» міністерство та ЦК Профспілки зокрема наголошується на необхідності збереження за працівниками на період карантину середньої заробітної плати, розмір якої визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Крім педагогічних працівників заробітна плата на час карантину має зберігатися за іншими працівниками  (бібліотекарами, помічниками вихователів, прибиральниками, робітниками тощо). Адже пунктом 8.3.3 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки передбачено забезпечення оплати простою працівникам, включаючи непедагогічних, не з їх вини, в розмірі середньої заробітної плати, але не менше тарифної ставки (посадового окладу).

Оплата праці за фактично виконану педагогічну роботу в закладах провадиться тим педагогічним працівникам, які виконують її в межах основного робочого часу в обсязі до 240 годин на рік з погодинного розрахунку. Переважно це методисти методичних установ, спеціалісти відділів та управлінь освіти.  

Згідно з пунктом 3 Переліку робіт, які не є сумісництвом, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України від 28.06.1993 № 43, така робота не є сумісництвом.

Тому на час оголошеного карантину за вчителями, викладачами, вихователями, керівниками гуртків, які працюють у декількох закладах освітиоплата праці яких здійснюється за тарифікацією, має зберігатися заробітна плата за кожним з цих закладів, незалежно від обсягу педагогічного навантаження.

Управління соціально-економічного захисту ЦК Профспілки